До початку

Додаток А

Програмні Постанови Другого Великого Збору Організації Українських Націоналістів (С. Бандери). 1941 рік

 

1. Організація Українських Націоналістів визнає, що: Боротьба за силу й добро української нації є основою нашого світогляду. Всесторонний розріст, сила, доровля й добробут українського народу — наша найвища ціль.

2. Тільки вповні Суверенна Українська Держава може забезпечити українському народові свобідне життя й повний всесторонний розвиток усіх його сил.

3. Тільки шляхом революційної боротьби з наїздниками здобуде український нарід свою державу.

4. Тільки справедливий, націоналістичний суспільний лад буде основою сили Української Держави й основою вільного життя цілого українського народу.

Тому Організація Українських Націоналістів бореться:

1. За Суверенну Соборну Українську Державу, за владу українського народу на українській землі.

2. За організацію Української Держави на основах: сильної влади, сильної національної армії й флоти та єдиної політичної організації провідного національного активу.

3. За планову організацію цілого господарського й суспільного життя в Українській Державі на таких основах:

а) рівність всіх українців у правах й обов’язках супроти нації й держави,
б) поділ на різні заняття й фахи та відповідно до цього виробничі й професійні організації, побудовані на засаді продукційного солідаризму й рівноправиости всіх працюючих,

в) власником усеї землі й вод, підземних і наземних багатств, промислу й шляхів комунікації — є сам Український Нарід і його Держава

г) українська земля українським селянам, фабрики й заводи українським робітникам, український хліб українському народові, вільна ініціатива, вільних людей; загальне й повне право власности на продукти своєї праці;

обмежене приватне, кооперативне й спілкове право власности на господарювання землею й верстатами для тих, які в них працюють;

державна власність важкого промислу й транспорту;
вільна торгівля нижчих ступнів;

законне обмеження зисків, усунення всякої спекуляції та самоволі й недбальства в господарці;

інтенсивна розбудова всіх галузей народнього господарства, щоб воно стало основою могутности Української Держави;

повязання в цілому житті — вільної, творчої ініціятиви, праці й власности громадян — з ініціятивою, плановістю, організованістю й контролею держави — в одну, нерозривну цилість.

д) законна участь робітників у кермі й зисках підприємств; за кращу працю – краща платня; забезпечення законом найменшої платні за працю, вистарчаючої на повне удержання працівника та його рідні, забезпечення здорових умовин праці у копальнях, фабриках, варстатах та вcіх місцях праці;

забезпечення платних відпусток і заспокоєння всіх потреб здоровля й культури;

е) загальне й повне забезпечення на старість та у випадках каліцтва й нездібности до праці всіх громадян,

ж) основою багацтва народу в першу чергу здібности й праця всіх членів національної спільноти.

Тільки праця й її видайність є мірилом вертости кожної одиниці та основою її суспільного становища.

ОУН бореться:

4. За планову організацію українською державною владою народнього здоровля, розросту й тугости української раси шляхом:

а) загальної, обовязкової, безплатної лікарської опіки й використання всіх здобутків лікарських наук та лічничих заведень для цілого загалу,

б) допомоги чисельним родинам,

в) опіки й охорони матерей й дітвори,

г) піднесення стану народнього відживлення, мешкання й рівня цілого життя,

д) плекання фізичного здоровля народу,

За організацію шкільництва на основі загального, безплатного образування для всеї української молоді й особливого виховання здібнішої дітвори;
За перевиховування цілого українського народу у дусі славних традицій української історії;

За усунення чужих розкладових впливів:

За новий героїчний зміст української культури.

6. За свободу сумління й релігійних культів непротивних моральній силі нації й інтересам Української Держави.

7. ОУН бореться проти комуністичного світогляду, проти інтернаціоналізму й капіталізму та проти всіх поглядів і струй що несуть ослаблення животних сил народу;
ОУН бореться за знищення неволі, за розвал московської тюрми народів за знищення цілої комуністичної системи, за знищення всіх привілеїв, поділів і різниць на класи та всіх інших пережитків і пересудів.

8. ОУН бореться — за свободу всіх народів поневолених Москвою та їхнє право на своє власне державне життя.

9. ОУН змагає — до з’єдинення всіх Українців одному визвольному фронті Української Національної Революції та організує й творить політично-мілітарну визвольну силу, здібну перевести збройний зрив, здобути Українську Державу та кермувати нею.

10. ОУН іде в боротьбі за здійснення заповіту Великого Пророка України Тараса Шевченка, революційним шляхом Коновальця, шляхом Святослава, Володимира Великого, Хмельницького, Міхновського й Петлюри, ШЛЯХОМ боротьби за славу й велич Золотого Тризуба.

 

 Додаток Б

 Постанови Третього Надзвичайного Великого Збору Організації Українських Націоналістів (С. Бандери). 1943 рік

 І. Програмові постанови

Організація Українських Націоналістів бореться за Українську Самостійну Соборну Державу і за те, щоб кожна нація жила вільним життям у своїй власній самостійній державі. Знищення національного поневолення та експлуатації нації, система вільних народів у власних самостійних державах – це єдиний лад, який дасть справедливу розв’язку національного і соціального питання в цілому світі.
ОУН бореться проти імперіялістів і імперій, бо в них один пануючий народ поневолює культурно і політично та визискує економічно інші народи. Тому ОУН бореться проти СРСР і проти німецької “Нової Європи”.

ОУН з усією рішучістю бореться проти інтернаціоналістичних і фашистсько-націонал-соціялістичнпх програм і політичних концепцій, бо вони є інструментом завойовницької політики імперіялістів. Тому ми проти російського-комуно-большевизму і проти німецького націонал-соціалізму.

ОУН проти того, щоб один народ, здійснював імперіялістпчні цілі, “визволяв”, “брав під охорону”, “під опіку” інші народи, бо за цими лукавими словами криється огидний зміст – поневолення, насильство, грабунок. Тому ОУН бореться проти російсько-большевицьких і німецьких загарбників, поки не очистить України від усіх “опікунів” і “визволителів”, поки не здобуде Української Самостійної Соборної Держави (УССД), в якій селянин, робітник і інтелігент могтиме вільно, заможньо і культурно жити та розвиватися.

ОУН за повне визволення українського народу спід московсько-більшовнцького та німецького ярма, побудову УССД без поміщиків, капіталістів, та без большевицьких комісарів, енкаведистів і партійних паразитів.

В українській державі влада вважатиме за найвищий свій обов’язок інтереси народу. Не маючи загарбницьких цілей та поневолених країн і пригноблених народів в своїй державі, народна влада України не витрачатиме часу, енергії та коштів на творення апарату гноблення. Українська народня влада всі економічні ресурси та всю людську енергію спрямує на побудову нового державного порядку, справедливого со-ціяльного ладу, на економічне будівництво країни та культурне піднесення народу.

У лавах ОУН боряться українські селяни, робітники та інтелігенти проти гнобителів, за УССД – за національне й соціяльне визволення, за новий державний порядок та новий соціяльний лад:

1. а) За знищеня большевицької й німецької експлуататорсько-кріпацької системи в організації сільського господарства. Виходячії з того, що земля є власністю народу, українська державна влада не накидуватиме селянам однієї форми користування землею. Тому в Українській Державі допускатиметься індивідуальне та колективне користування землею, в залежності від волі селян.

б) За безплатну передачу селянам західніх областей всіх поміщицьких, монастирських та церковних земель.

2. а) За те, щоб велика промисловість була національно-державною власністю, а дрібна кооперативно-громадською.

б) За участь робітників у керівництві заводами, за фаховий, а не комісарсько-партійний принцип у керівництві.

3. а) За загальний восьмигодинний робочий день. Понаднормова праця може бути тільки вільною, як і кожна праця взагалі, і робітник отримує за неї окрему плату.
б) За справедливу оплату праці, за участь робітників у прибутках підприємства. Робітник отримуватиме таку зарплату, якої потрібно для забезпечення матеріяльних і духовних потреб цілої його сім’ї. При річних підсумках господарського стану підприємства, кожний робітник одержуватиме: у господарсько-кооперативних підприємствах дивіденд (належна йому частка річного прибутку), а в національно-державних – премію.

в) За вільну працю, вільний вибір професії, вільний вибір місця праці.

г) За свободу профспілок. За знищення стахановщини, соцзмагань, підвищування норм та інших способів експлуатації працюючих.

4. За вільне ремесло, за добровільне об’єднування ремісників у артілі, за право ремісників вийти з артілі та індивідуально виконувати працю й вільно розпоряджатися своїм заробітком.

5. За національно-державну організацію великої торгівлі, за громадсько-кооперативну дрібну торгівлю та за дрібну приватну торгівлю, за вільні базари.

6. За повну рівність жінки з чоловіком в усіх громадських правах і обов’язках, за вільний доступ жінки до всіх шкіл, до всіх професій, за першочергове право жінки на фізично легшу працю, щоб жінка не шукала заробітку на праці в шахтах, рудниках та інших тяжких промислах і в наслідок цього не руйнувала свого здовров’я. За державну охорону материнства. Батько сім’ї одержуватиме, крім плати за свою працю, додаткову платню на утримання жінки й неповнолітніх дітей. Лише в таких умовах жінка матиме змогу виконувати свій важливий, почесний і відповідальний обов’язок матері й виховательки молодого покоління.
7. а) За обов’язкове середнє навчання. За піднесення освіти і культури широкої народньої маси шляхом поширення мережі шкіл, видавництв, бібліотек, музеїв, кіно, театрів тощо.

б) За поширення вищого й фахового шкільництва, за невпинний ріст висококваліфікованих кадрів фахівців на всіх ділянках життя.

в) За вільний доступ молоді до всіх вищих навчальних закладів. За забезпечення студентства стипендіями, харчами, мешканнями та навчальними приладдями.

г) За всебічний гармонійний розвиток молодого покоління – моральний, розумовий та фізичний. За вільний доступ до всіх наукових і культурних надбань людства.

8. За пошану до праці інтелігенції. За створення таких моральних основ праці, щоб інтелігент, будучи цілком спокійний про завтрашній день та про долю сім’ї, міг віддатися культурно-творчій праці, мав потрібні умовини для праці над собою, постійно збагачував свої знання та підвищував свій розумово-культурний рівень.

9. а) За повне забезпечення всіх працюючих на старість та на випадок хвороби чи каліцтва.

б) За широке запровадження охорони народнього здоров’я, за поширення сітки лікарень, санаторій, курортів та будинків відпочинку, за збільшення лікарських кадрів. За право працюючих на безплатне користування всіма закладами охорони здоров’я.

в) За особливу державну опіку над дітьми й молоддю, за поширення сітки дитячих ясел та садків, санаторій, таборів відпочинку та спортивних організацій. За охоплення всієї дітвори та молоді державними закладами опіки та виховання.

10. а). За свободу друку, слова, думки, переконань, віри й світогляду. Проти офіційного накидання суспільності світоглядних доктрин і догм.

б) За вільне визнавання і виконування культів, які не суперечать громадській моралі.

в) За відокремлення церковних організацій від держави.

г) За культурні взаємини з другими народами, за право виїзду громадян за кордон для навчання, лікування та пізнавання життя й культурних надбань других народів.

11. За повне право національних меншостей плекати свою власну по формі й по змісту національну культуру.

12. За рівність всіх громадян України, незалежно від їх національности, в державних та громадських правах та обов’язках, за рівне право на працю, заробіток і відпочинок.

13. За вільну, українську по формі й по змісту культуру, за героїчну духовість, високу мораль, за громадську солідарність, дружбу та дисципліну.

 

 Додаток В

 Звернення ОУН (Андрія Мельника) до українських робітників.  1 травня 1941 року

 УКРАЇНЦІ-РОБІТНИКИ!

Наше робітництво широкими лавами вступає в ряди Організації українських націоналістів і перетворюється там у карну, свідому націоналістичну верству – в націоналістичне робітництво, що знає мету ОУН, де на першому місці поставлено працю, що знає програму ОУН, де справедливо розв’язане робітниче питання.

Робітник, селянин чи інтелігент, коли вони не працюють, не мають права називати себе націоналістами. Бо вартість людини оцінює ОУН по її національній свідомості та вислідах праці. У нашій державі, за яку боремося під проводом вождя Андрія Мельника, не буде пана й кріпака, не буде визискувача-капіталіста й визискуваного робітника, але будуть робітники, селяни й працююча інтелігенція, себто буде: праця молота, машини й фабрик, праця плугу, коси й серпа, праця мозку й науки!

Українська працююча інтелігенція – це та, що виростає з верств свідомого робітництва та селянства. В нас немає білоручок-панків із “блакитною” кров’ю та чорного робітника-селянина. Всіх нас породила одна спільна мати – українська земля, в усіх нас ллється одна українська кров!

Хто правильно й успішно поведе робітництво до перемоги: чужі московсько-жидівські агітатори, чи своя націоналістична інтелігенція, гаслом і метою життя якої є праця? Хто краще зрозуміє потреби робітника-націоналіста, як не інженер-націоналіст? Хто краще дбатиме про здоровля робітника, як не свій лікар-націоналіст? Хто найліпше потрапить захистити наше робітництво від різних кривд, як не націоналіст-адвокат? Все це добре розуміє свідоме, карне, незломне націоналістичне робітництво, яке ніщо вже не в силі збаламутити та розпорошити на радість ворогів України.

РОБІТНИКИ!

Ви з тою твердою крицею, з якої кується в націоналістичному ковалі воля України! Але є ще серед Вас збаламучені, несвідомі друзі. Ви повинні спричинитися до того, щоб і вони міцно стали з Вами в ряди та чинно стрінули небезпеки. Ці небезпеки завжди причаяно сидять за плечима робітника, поки існує московсько-жидівська комуна та наші огидні раби й шкідники, які свідомо, чи несвідомо служать чужому, замість того, щоб самим станути панами на власній землі.

Бути паном – це не значить народитися у високих палатах, в родинах неробів і визискувачів. Наш робітник мусить бути паном у тому розумінні, щоб не служити ворогам та їх агентам. Наш робітник мусить бути паном, щоб чином і словом викорінювати з українського середовища ворогів і шкідників, що руйнують його життя й цим калічать життя цілої нації. Тепер ворожі агенти й різні наші сліпі шкідники затроюють українське робітництво вже не завмерлими ідеями комунізму, але підшиваючися під правди Організації українських націоналістів.

Поясни, націоналісте, робітнику, свойому несвідомому другові, який наставляє вуха та вірить тій усій продажній кліці, що їй уже не вдасться підчепити на гачок цих провокаційних штучок наше робітництво! Будь гордий з того, що ти можеш бути паном своєї долі у відрізненні від поневоленого й пригнобленого робітництва в Совєтчині! Виясни несвідомому другові, що жодного розламу в Організації українських націоналістів не було й не буде, поки на чолі її стоять такі вожді, як сл.п.Євген Коновалець, його наступник Андрій Мельник. І такі загартовані в боях і працях революції люди, як члени Проводу українських націоналістів, честь та імена яких недаремно намагаються очорнювати бунтівники!

Поясни йому, що надалі існує сильна, непоборна, єдина Організація українських націоналістів, яку ворог намагається підкопати при допомозі нової провокації – використовуючи також і тих, яких очолює шкідник Яри[й], що прикривається комедіянською постаттю Бандери.

Український робітнику! Будь здоровим, сильним, відпорним та готовим у кожній хвилині дати відсіч ворогам, чужим агентам і шкідникам! Доля України в значній мірі залежить від того, як зложиш ти іспитсвоєї національної й суспільної зрілості.

Геть з ворогами!

Здалека від руїнників і анархістів, що не мають пошани до нашого вождя Андрія Мельника й Проводу українських націоналістів!

Хай живе Українська національна революція!

Хай живе наш вождь Андрій Мельник!

Хай живе Організація українських націоналістів!

Слава праці, боротьбі й перемозі!

Слава Україні!

Додаток Г

Наказ Міністерства оборони СРСР щодо двох членів Козацької сотні міста Золотоноша

 

Додаток Ґ

Листівки ОУН, котрі поширювались у Центральній, Східній та Південній Україні