Привид технічного прогресу, соціальні конфлікти та наростання бунту — Початок XX століття у Золотоноші
На початку XX ст. край залишався аграрним, але помітними були й зрушення в розвитку промисловості: здійснювалося технічне переоснащення діючих підприємств та з’являлися нові. Зокрема, з 1902 р. у м. Золотоноша розпочав роботу паровий млин Зархина-Рабиновича із застосуванням більш передового вальцового (замість жорнового) помолу. Згодом у місті з’явилися ще два таких млини.
Було споруджено також 3 чинбарні, З махоркові фабрики та інші дрібні підприємства. Невеликі промислові підприємства, переважно гуральні, цегельні та парові млини, працювали також і в селах району, наприклад у … Читати більше
Перша половина XIX століття характеризується кризою феодально-кріпосницької системи. Продовжувало зростати дворянське землеволодіння. Напередодні селянської реформи, наприклад, поміщикам Томарам належало понад і 4 тис. десятин землі, Лукашевичам — понад 6 тис., а княгині Кочубей лише в районі Золотоноші 4,6 тис. дес. Великими землевласниками були також Кантакузени, Неплюєви, Тоцькі та ін. За соціально-становою структурою людність Золотоніщини дещо різнилася від населення Правобережжя. Переважали козаки: вони на той час налічували 64,5 тис. осіб, кріпаків було 55,5 тис. (40 %), державних селян — 8,1 тис., … 
Козацтво Золотоніщини брало участь у Кримських (1687 і 1689 рр.) та Азовських (1695 — 1696 рр.) походах, у Північній війні (1700 — 1721 рр.), зокрема в бою під Ерестфером (1701 р.). У складі Переяславського полку золотоніські козаки мужньо боронили від шведів білоруські землі. Біля Ляховичів частина козаків потрапила в полон, багато бранців загинуло в Готтенбурзі (Швеція). Лише три сотники — золотоніський Шульга, домантівський Колобоженко і бубнівськнй Деркач зуміли вирватися з неволі. Брали участь козаки Золотоніщини і в Полтавській битві (червень … 