Новини за категорією: Царські часи

Григорій Бондар — бразильський вчений, що відкрив світу декілька сотень комах та жуків

grigorij-bondar-01Не Бахом єдиним Золотоніський повіт вніс свій доробок до світових природничих наук. Якщо про видатного біохіміка знає у місті чи не кожен, то прізвище його успішного колеги із спорідненої науки широкому загалу невідоме. Абсолютно. Причини зрозумілі: радянська буденність не могла не викреслити із пам'яті людину, котра емігрувала з країни, рятуючись від репресій. Понад 200 наукових робіт, відкриття 12 нових видів пальмових рослин, 400 видів комах, 35 родів та 300 видів жуків, 11 родів клопів - такий доробок агронома, ботаніка, міколога, фітопатолога та ентомолога, котрий свою світову славу змушений був здобувати у далекій Бразилії. » Читати далі

Михайло Максимович та його діяльність у Золотоніському повітовому земстві

Михайло МаксимовичІм’я Михайла Максимовича (1804–1873) добре відоме широкому загалові, як  вченого-енциклопедиста, природознавця, історика, філолога, фольклориста, професора Московського університету і першого ректора Київського університету святого Володимира. Його називають “українським Ломоносовим”, “людиною універсальних інтересів”, якій судилося стати одним із світочів української науки і  здобути всеєвропейське визнання.   Проте, не зважаючи на всі ці заслуги, життєвий і творчий шлях Михайла Максимовича до кінця не вивчений, що не дозволяє у повній мірі оцінити його багатогранний талант і коло інтересів. Насамперед, це стосується останніх десятиліть життя М.О. Максимовича, коли він  майже безвиїзно мешкав у своєму родинному маєтку на хуторі Михайлова Гора, що поблизу села  Прохорівка Золотоніського  повіту. » Читати далі

Михайло Старицький — засновник першого українського професійного театру

Старицький 01Творчість М.Старицького – значний крок вперед у розвитку української мови, у поширенні тематичного виднокругу української літератури, у зміцненні в нашому письменництві реалізму.

Народився Михайло Петрович Старицький 14 грудня 1840 року у Кліщинцях Золотонішського повіту (нині – Чорнобаївський район), в небагатій поміщицькій родині. Батько його, Петро Іванович, офіцер російської армії, помер, коли хлопцеві пішов лише п’ятий рік. Мати письменника, Настасія Захарівна, походила з культурної родини Лисенків, яка не цуралася простого люду, гуманно ставилася до селян, любила українську мову, народні пісні та звичаї. Під наглядом широко освіченого діда Захарія Йосиповича, в домашніх умовах, хлопець здобув початкову освіту.

Проживала родина у невеликому будинку на шість покоїв. Справа від хати — будиночок для гостей, зліва — велика двірська. Через шлях навпроти стояла церква святого Іллі та дзвіниця. А відразу за маєтком Старицьких протікала притока річки Сули — Сулище. У цьо¬му маєтку жили бабуся, дідусь та батьки майбутнього драматурга. » Читати далі

Привид технічного прогресу, соціальні конфлікти та наростання бунту — Початок XX століття у Золотоноші

Золотоноша, вулиця Шевченка на початку 20 ст.

На початку XX ст. край залишався аграрним, але помітними були й зрушення в розвитку промисловості: здійснювалося технічне переоснащення діючих підприємств та з’являлися нові. Зокрема, з 1902 р. у м. Золотоноша розпочав роботу паровий млин Зархина-Рабиновича із застосуванням більш передового вальцового (замість жорнового) помолу. Згодом у місті з’явилися ще два таких млини.

Було споруджено також 3 чинбарні, З махоркові фабрики та інші дрібні підприємства. Невеликі промислові підприємства, переважно гуральні, цегельні та парові млини, працювали також і в селах району, наприклад у Гельмязові, Домантові, Крупському, Піщаному, Хрущівці тощо. У 1911 р. найбільші підприємства Золотоноші дали продукцію на 415 тис. крб. » Читати далі

Економіка, демографія та культура Золотоніщини у XIX столітті

Золотоноша 19 століття 1821 рікПерша половина XIX століття характеризується кризою феодально-кріпосницької системи. Продовжувало зростати дворянське землеволодіння. Напередодні селянської реформи, наприклад, поміщикам Томарам належало понад і 4 тис. десятин землі, Лукашевичам — понад 6 тис., а княгині Кочубей лише в районі Золотоноші 4,6 тис. дес. Великими землевласниками були також Кантакузени, Неплюєви, Тоцькі та ін. За соціально-становою структурою людність Золотоніщини дещо різнилася від населення Правобережжя. Переважали козаки: вони на той час налічували 64,5 тис. осіб, кріпаків було 55,5 тис. (40 %), державних селян — 8,1 тис., міщан і цехових — 3,2 тис., дворян — 1,6 тис.

Провідною галуззю економіки залишалося сільське господарство. Його характеризував рутинний стан техніки та відстала система землеробства. Господарювали дідівськими методами: переважали плуг, соха, серп, коса, граблі. Урожайність зернових та інших культур була досить низькою: близько 4-5 центнерів із десятини. Прогресивні для того часу технології виробництва сільгосппродукції застосовувалися хіба що в маєтку Тоцького (на х. Дубинка), де впроваджувалася багатопільна система та вирощувалися цінні породи сільськогосподарських тварин. » Читати далі

Поет Костянтин Думитрашко — автор вислову «Маленька та хороша, моя Золотоноша»

Поет Думитрашко фото

Костянтин Думитрашко – український поет, котрий народився у Золотоноші в сім’ї священника. Вчився поет Золотоноші в місцевій народній школі, потім у духовному училищі, семінарії, духовній академії. Після навчання розпочав педагогічну роботу, викладав при духовній академії російську словесність. Протягом 25 років був професором академії, в останні роки життя — бібліотекарем. » Читати далі

Ліквідація козацтва, кріпацтво та безграмотність — Золотоніщина у XVIII столітті

Козацтво Золотоніщини брало участь у Кримських (1687 і 1689 рр.) та Азовських (1695 - 1696 рр.) походах, у Північній війні (1700 — 1721 рр.), зокрема в бою під Ерестфером (1701 р.). У складі Переяславського полку золотоніські козаки мужньо боронили від шведів білоруські землі. Біля Ляховичів частина козаків потрапила в полон, багато бранців загинуло в Готтенбурзі (Швеція). Лише три сотники — золотоніський Шульга, домантівський Колобоженко і бубнівськнй Деркач зуміли вирватися з неволі. Брали участь козаки Золотоніщини і в Полтавській битві (червень 1709 р.), вони були в авангарді тих полків, які гнали шведів до Дніпра. » Читати далі

«Лев» із Золотоноші — Дмитро Неверовський

«Ніколи не бачив більшої мужності з боку ворога». Так скаже про нашого земляка Дмитра Неверовской маршал наполеонівської армії Йоахім Мюрат. Часто вороги називали його Левом, а для нас його ім'я стало одним із символів мужності і безстрашності. Історик А. І. Михайлівський-Данилевський, писав: «Поезія і витончена культура можуть вкрасти для своїх творів з життя Неверовського кілька прекрасних хвилин, здатних надихнути перо поета і кисть живописця».

Майбутній герой Бородіна з'явився на світ 21 жовтня 1771 року в селі Прохорівка Золотоніського повіту, тоді ще Полтавської губернії. Батько його служив козаком в Переяславському полку і керував сотнею з Бубнівської Слободи. У губернії його знали, тому й доручили в 1783 році бути городничим Золотоноші. » Читати далі