Василь Дрючило  (12 січня 1935 р., с. Щербинівка –  2008 р. – 30 січня с. Щербинівка)

Народився  майбутній художник  січневої холодної пори 1935 року в селі Щербинівка.  В сім років сталась трагедія.  Василько  – від природи допитливий   хлопець, – знайшов  снаряд і заходився розбирати його. В результаті – вибух, втрата лівої руки, пошкодження зору… Малювання згоїло і тілесні і душевні  травми. В роду у Василя  Івановича був прадід –  художник- богомаз, знаний  іконописець   Полтавщини. Після травми розкрився у юного Василька дар малювання.  Середню школу закінчив у Золотоноші – а це неблизько від рідного села: і в мороз,  і в дощ   пішки йшов кілометри шляху…

А далі- закінчив заочне відділення Московського університету народної творчості.  Повернувся в рідне село. Працював в місцевому колгоспі, будував дім, з дружиною виростили трьох синів і….творив, творив, творив. Перша творча презентація відбулась в Черкасах (1957рік), потім –  Ярославль ( 1983), Москва ( І, ІІ, ІІІ Всесоюзні фестивалі народної творчості), Золотоноша ( 1986, 1997). У 1996 році роботи художника представлені на виставці художніх картин українських митців у Торонто  (Канада). До канадської виставки було замовлено буклет з фото робіт. В ньому видрукуване  побажання Народного художника України Данила Нарбута:  «Любити Україну – це велике щастя. Дай Бог пану Василю продовжувати це щастя до кінця свого життя. Дивіться і радійте.»   « На луках», «Сіножать», «Літній вечір», «Ранок над Тясмином», « Вид на Красногірський монастир», і ще багато-багато картин з українським колоритом, хатами під стріхами, вербами біля річки радують око і тривожать ностальгічно душу…

В нашому музеї є етюди і картини Василя Івановича. «Бакаївська далечінь», «Річка у Щербинівці», «Кропивнянський полк вирушає на бій з польською шляхтою», .. В творчому доробку митця переважають пейзажі. Сам митець сказав: « Природа все може: і плаче, і журиться, і сміється… Вона щедра, мудра, чесна і добра як мати. Ніколи не єхидствує, як людина.» ( Воістину, краще не скажеш.)

У 2005 році Василю Івановичу присвоєно звання заслуженого майстра народної творчості України.

Зима і січень стали  знаковими в житті художника. Нажаль  дата – 30 січня 2008 року – остання в земному житті митця.

”

Віта Ямборська,
директор Золотоніського краєзнавчого музею імені М.Ф.Пономаренка