Сквер Неверовського – місце, що поєднує епохи

Центральну вулицю Золотоноші в районі всіма відомої «китайської стіни» прикрашає зелена квітуча зона – сквер імені Дмитра Неверовського. Влітку це улюблене місце відпочинку перехожих та прогулянок малечі. Адже між деревами та квітниками є ігровий майданчик.

Поряд зі сквером розташована відома місцева православна святиня – Свято-Успенський собор. 7 червня 2014 року біля стін Свято-Успенського собору у сквері Неверовського урочисто освячено пам’ятний знак «Хрест». Подія  приурочена 1025-річчю хрещення Русі.

Поряд на гранітному постаменті розмістився пам’ятник–бюст генерал-лейтенанту Дмитрові Неверовському – герою війни 1812 року. Народився він 1 листопада 1771 року в Прохорівці. Був старшим з багатодітної (чотирнадцять дітей) сім’ї. Батько, Петро Іванович, був сотником Бубнівської сотні, а з 1783-го року – городничим Золотоноші. Вже із семи років юний Дмитрик впевнено тримався у сідлі, а з травня 1786 року прийнятий на службу рядовим лейбгвардії Семенівського полку. Брав участь у російсько-турецькій війні, війні з Польщею (1792-1794 р р). 1804 року отримав військове звання генерал-майор.

Його 27-ма дивізія прославилась у визначних боях війни 1812 року за містечко Красне, Смоленській битві, Бородинській битві. За останню Неверовському присвоїли звання генерал-лейтенанта. Його ім’я стоїть поряд з відомими воєначальниками: Кутузовим, Багратіоном, Давидовим. В боях проявляв себе хоробрим та безстрашним. Під час битви під Лейпцигом (яку в історії називають «битвою народів») 16-19 жовтня 1813 року Дмитро Петрович тяжко поранений ядром. Помер молодий генерал в день свого народження 1 листопада 1813 року від гангрени. Похований в німецькому місті Галле. До сторіччя Бородинської битви тіло було перевезено і поховано на Бородинському полі (в 1912 році).

Пам’ятник відкрили 30 жовтня 1996 року, до 225-ї річниці Золотоноші. Бронзове погруддя висотою 1,17м, встановили на гранітному постаменті, виготовленому у вигляді зрізаної піраміди з сірого граніту висотою 2,45 м. Загальна висота – 3,62 м. За твердженням краєзнавців саме поряд з нинішнім Свято-Успенським собором проживали батьки Неверовського, та й сам майбутній генерал бував у Золотоноші.

29 квітня 2017 року у сквері Неверовського недалеко від Свято-Успенського собору відкрито пам’ятник «чорним запорожцям». Це – постамент, на якому розміщена чеканка із зображенням «чорних запорожців», що борються з двоголовим змієм-драконом. Вгорі зображений Герб України та гілка калини. Внизу табличка з написом: «Слава героям полеглим у боях за волю України». Збоку табличка: «На цьому місці 15 лютого 1920 року чорні запорожці Петра Дяченка і Карліса Броже під час Першого зимового походу розгромили московсько-більшовицьких окупантів». Автор – Іван Фізер, відомий черкаський скульптор, Заслужений художник України, професор кафедри образотворчого мистецтва Черкаського національного університету ім. Богдана Хмельницького.

пам'ятник чорним запорожцям 40

пам'ятник чорним запорожцям 41

Відкриття пам’ятника на місці бою приурочили до традиційного щорічного Холодноярського тижня, а сам захід відвідали чимало військовослужбовців та добровольцівОсвятив пам’ятник митрополит Черкаський та Чигиринський Іоан.

Новітня історія нашої держави, які і історія попередніх століть пишеться кров’ю захисників, мужніх лицарів, козаків, які відстоювали і нині відстоюють її незалежність. На початку минулого століття молода проголошена Українська Народна республіка виборювала право бути незалежною.

пам'ятник чорним запорожцям 10

З історії «чорних запорожців».

Повна назва: кінний дивізіон 2-го Запорізького полку (згодом – 1-й полк Чорних запорожців). Військове формування кавалерії армії Української Народної республіки, що існувало в 1918-1920 роках. Мали особливий стрій: носили чорний шлик на чорній шапці, чорні жупани, штани, чоботи. Зачіска – «оселедець». За спогадами одного з командирів Петра Дяченка, сукно чорного кольору здобуто в боях з махновцями в грудні 1918 року. 13-15 лютого 1920 року у Золотоноші біля стін Успенського собору відбувся бій «чорних запорожців» («чорношличників») з більшовицькими військами. Саме на згадку про події майже 100-літньої давнини нині стоїть пам’ятник. Зображення  ж двоголового змія-дракона навіює певні асоціації…

Віта Ямборська,
директор Золотоніського краєзнавчого музею ім. М.Ф. Пономаренка

Читайте також

comments powered by HyperComments