Сквер Неверовського – місце, що поєднує епохи
Центральну вулицю Золотоноші в районі всіма відомої «китайської стіни» прикрашає зелена квітуча зона – сквер імені Дмитра Неверовського. Влітку це улюблене місце відпочинку перехожих та прогулянок малечі. Адже між деревами та квітниками є ігровий майданчик.
Поряд зі сквером розташована відома місцева православна святиня – Свято-Успенський собор. 7 червня 2014 року біля стін Свято-Успенського собору у сквері Неверовського урочисто освячено пам’ятний знак «Хрест». Подія приурочена 1025-річчю хрещення Русі.
Поряд на гранітному постаменті розмістився пам’ятник–бюст генерал-лейтенанту Дмитрові Неверовському – герою війни 1812 року. Народився він 1 листопада 1771 року в Прохорівці. Був старшим з багатодітної (чотирнадцять дітей) сім’ї. Батько, Петро Іванович, був сотником Бубнівської сотні, а з 1783-го року – городничим Золотоноші. Вже із семи років юний Дмитрик впевнено тримався у сідлі, а з травня 1786 року прийнятий на службу рядовим лейбгвардії Семенівського полку. Брав участь у російсько-турецькій війні, війні з Польщею (1792-1794 р р). 1804 року отримав військове звання генерал-майор.
Його 27-ма дивізія прославилась у визначних боях війни 1812 року за містечко Красне, Смоленській битві, Бородинській битві. За останню Неверовському присвоїли звання генерал-лейтенанта. Його ім’я стоїть поряд з відомими воєначальниками: Кутузовим, Багратіоном, Давидовим. В боях проявляв себе хоробрим та безстрашним. Під час битви під Лейпцигом (яку в історії називають «битвою народів») 16-19 жовтня 1813 року Дмитро Петрович тяжко поранений ядром. Помер молодий генерал в день свого народження 1 листопада 1813 року від гангрени. Похований в німецькому місті Галле. До сторіччя Бородинської битви тіло було перевезено і поховано на Бородинському полі (в 1912 році).
Пам’ятник відкрили 30 жовтня 1996 року, до 225-ї річниці Золотоноші. Бронзове погруддя висотою 1,17м, встановили на гранітному постаменті, виготовленому у вигляді зрізаної піраміди з сірого граніту висотою 2,45 м. Загальна висота – 3,62 м. За твердженням краєзнавців саме поряд з нинішнім Свято-Успенським собором проживали батьки Неверовського, та й сам майбутній генерал бував у Золотоноші.
29 квітня 2017 року у сквері Неверовського недалеко від Свято-Успенського собору відкрито пам’ятник «чорним запорожцям». Це – постамент, на якому розміщена чеканка із зображенням «чорних запорожців», що борються з двоголовим змієм-драконом. Вгорі зображений Герб України та гілка калини. Внизу табличка з написом: «Слава героям полеглим у боях за волю України». Збоку табличка: «На цьому місці 15 лютого 1920 року чорні запорожці Петра Дяченка і Карліса Броже під час Першого зимового походу розгромили московсько-більшовицьких окупантів». Автор – Іван Фізер, відомий черкаський скульптор, Заслужений художник України, професор кафедри образотворчого мистецтва Черкаського національного університету ім. Богдана Хмельницького.
Відкриття пам’ятника на місці бою приурочили до традиційного щорічного Холодноярського тижня, а сам захід відвідали чимало військовослужбовців та добровольців. Освятив пам’ятник митрополит Черкаський та Чигиринський Іоан.
Новітня історія нашої держави, які і історія попередніх століть пишеться кров’ю захисників, мужніх лицарів, козаків, які відстоювали і нині відстоюють її незалежність. На початку минулого століття молода проголошена Українська Народна республіка виборювала право бути незалежною.
З історії «чорних запорожців».
Повна назва: кінний дивізіон 2-го Запорізького полку (згодом – 1-й полк Чорних запорожців). Військове формування кавалерії армії Української Народної республіки, що існувало в 1918-1920 роках. Мали особливий стрій: носили чорний шлик на чорній шапці, чорні жупани, штани, чоботи. Зачіска – «оселедець». За спогадами одного з командирів Петра Дяченка, сукно чорного кольору здобуто в боях з махновцями в грудні 1918 року. 13-15 лютого 1920 року у Золотоноші біля стін Успенського собору відбувся бій «чорних запорожців» («чорношличників») з більшовицькими військами. Саме на згадку про події майже 100-літньої давнини нині стоїть пам’ятник. Зображення ж двоголового змія-дракона навіює певні асоціації…
Віта Ямборська,
директор Золотоніського краєзнавчого музею ім. М.Ф. Пономаренка