За своє столітнє існування він бачив і чув багато. Сюди під’їздили на запряжених кіньми екіпажах, тут зупинялись перші автівки початку минулого століття. А які історичні особистості тут бували і працювали: Михайло Злобинець – відомий вчитель, бандурист, громадський діяч; Іван Піддубний – всесвітньовідомий силач, Михайло Максимович – вчений зі світовим ім’ям та інші. Це будинок колишніх повітових зборів, а нині представництва влади в Золотоніському районі. Також  тут розмістились районний архів, редакція та інші служби.

Будували будинок земських повітових зборів протягом 1909–1911 років за проєктом техніка Золотоніського земства архітектора Африкана Балавенського. Потреба створення  будинку та вже згаданих раніше історичних споруд виникла в зв’язку зі змінами в суспільному та політичному житті колишньої імперії і в кожному окремо взятому регіоні. У 1860-х роках російський самодержець Олександр ІІ здійснив  ряд реформ. Це – відміна кріпосного права, земська, міська, судова, та інші реформи.

Внаслідок земської реформи (1864 р.)  відбувся розподіл території Російської  імперії на губернії та повіти, замінивши полковий устрій. Золотоніський повіт був одним з найбільших у Полтавській губернії. До нього входили землі сучасної Золотоніщини, Драбівщини, Чорнобаївщини та Канівщини. Про діяльність Золотоніського земства писали  Віктор Козоріз, Григорій Голиш, Михайло Пономаренко та інші дослідники історії краю. Окремо зазначу, що діяльність земської еліти (переважно складалась із дворян) мала забезпечити покращення становища простого люду. Включала в себе «будівництво та утримання шляхів, лікарень, шкіл, розвитку ветеринарії, агрономії. У свою чергу земство залежало від царської бюрократії. Губернатор міг скасувати будь-яку ухвалу земських зборів»  (з архіву М. Пономаренка).

Почалося насичене бурхливими подіями ХХ століття. Відбувались війни, перекроювались карти держав, змінювались уряди. На заміну царям приходили «князьки» і «товариші». З 1919 року в будинку засідав повітовий військово- революційний комітет. Із січня 1920 року повітовим ревкомом було проголошено радянську владу на Золотоніщині. В будинку по Садовому засідав виконком Золотоніської районної ради депутатів трудящих. У  зв’язку з новими адмінреформами 7 березня 1923 р. утворено Золотоніський район у складі Золотоніської округи. В 1925 році було ліквідовано губернський  поділ і район увійшов до Черкаської округи, у 1927 – Шевченківської округи. Золотоніщина встигла побувати  в складі Київської  (1932) та Полтавської (1937) областей. В 1954 році 7 січня у  зв’язку з утворенням Черкаської області Золотоніщина поповнила її  територію. Під час окупації в будинку розміщалась «нова влада». В вересні 1943 року при відступі окупанти підпалили будівлю. Міцні стіни вистояли,  знищений дах  пізніше відновили.

У 1967 році  на фасаді історичного будинку встановлено меморіальну дошку з написом «У цьому будинку в 1919 р. перебував Золотоніський повітовий військово – революційний комітет». У квітні  2016 р. дошка була знята – (на виконання закону про декомунізацію). В 2017 році з’явилась нова  пам’ятна дошка.

Історія пишеться щодня. Змінюються часи, люди, покоління, уряди. У спадок нам дістались чудові споруди. Вони гармонійно вписались в сучасність. Тут чути голоси дітей та дорослих, щодня проходять гості і городяни. Хочеться, щоб будівлі не втратили своєї величі і краси.

Віта Ямборська,
директор Золотоніського краєзнавчого музею ім. М.Ф. Пономаренка