На вулиці Черкаській між зеленими крислатими каштанами причаїлась будівля з більш ніж столітньою історією. Це – колишня жіноча гімназія. Будівля  дуже схожа зі своєю ровесницею – чоловічою гімназією, що на Садовому проїзду.

Будинок споруджено в 1902 році за проектом техніка Золотоніського земства архітектора Африкана Балавенського. Століття тому навчання хлопців і дівчат було роздільним. Взагалі, з дівочим навчанням були певні проблеми. Суть питання полягало не лише в коштовності освіти, а й у певних тогочасних устроях. Чимало батьків вбачали майбутнє дочок в умінні  вести домашні справи, вдало вийти заміж і народити нащадків (церква, кухня, діти).

У програмах тодішніх жіночих гімназій велика увага приділялась домоводству, співам, танцям; також  викладались основи математики, природничі науки.  Учениці вивчали одну-дві мови (модною тоді була французька), літературу, і звісно, закон Божий. Жіноча гімназія у Золотоноші проіснувала з 1904 по 1920 роки. На території колишньої Російської імперії гімназії, як заклади середньої освіти,  були скасовані на початку 1920-х років. Після ліквідації гімназії будівля була передана під міську семирічну школу № 1. Під час війни і окупації в стінах школи знаходилась жандармерія. У вересні 1943 року нацисти, відступаючи, підпалили будівлю.

Своє нове  життя колишня жіноча гімназія одержала в кінці 1948 року в якості школи для підготовки механізаторів, адже країна мала відбудовуватись після довгої війни і розрухи, потрібні були спеціалісти в галузях народного господарства.

Золотонісці старшого віку пам’ятають, як колись у місто на навчання приїздили хлопці з різних куточків СРСР і навіть з-за кордону (наприклад, кубинці). З 1993 року школу було передано на баланс Укрзалізниці і визначено як її сітьову технічну школу. Нині сюди  приїздять на навчання і підвищення кваліфікації машиністи бульдозера, екскаватора, мотовоза, налагоджувальники колійних машин та фахівців інших спеціальностей залізничної галузі. Школа приймає слухачів з усіх куточків України. Учні отримують змістовні знання не лише в теорії, а й мають змогу навчатись на машинах найвищого рівня складності – практикуються в районі станції Золотоноша-2.

Цей  двоповерховий будинок з столітньою історією бачив і чув багато. Нехай же й надалі залишатиметься школою міцних традицій та високого професіоналізму.

Віта Ямборська,
директор Золотоніського краєзнавчого музею ім. М.Ф. Пономаренка