Поет Костянтин Думитрашко — автор вислову «Маленька та хороша, моя Золотоноша»

Поет Думитрашко фото

Костянтин Думитрашко – український поет, котрий народився у Золотоноші в сім’ї священника. Вчився поет Золотоноші в місцевій народній школі, потім у духовному училищі, семінарії, духовній академії. Після навчання розпочав педагогічну роботу, викладав при духовній академії російську словесність. Протягом 25 років був професором академії, в останні роки життя — бібліотекарем.

Значне місце в творчості Думитрашка належить баладам і легендам з життя простого люду, написаних під впливом народних переказів, почутих на Черкащині.

Початок літературної діяльності поета Золотоноші припадає на 1830-ті роки. Саме записами двох народних пісень ("Ой у полі криниченька", "Ой їздив чумак сім год по Дону") і віршем "Золотоноша" він дебютував як поет, фольклорист у російському журналі "Маяк". Він автор відомої бурлескно-травестійної поеми «Жабомишодраківка» (переробка із старогрецької «Батрахоміомахії»), писав легенди, балади, перекладав з німецької мови (уперше — взявся до «Фауста» Гете). Заслуга Костянтина Думитрашка полягає передусім у тому, що він зробив першу в історії української літератури спробу, і спробу в цілому вдалу, перекласти давньогрецьку творчість українською мовою, тим самим відкривши шлях до повноцінного відтворення античної поезії наступними поколіннями наших перекладачів.

У своїх творах К.Д.Думитрашко оспівав природу і людей рідного краю: Золотоношу («Золотоноша», «Ідилія», І дома і в гостях»), Кропивну (балада «Упир», оповідання «Вовк»), Драбівці та Синьооківку (балада «Змій»).

Думитрашку належить текст широко відомі українські пісні – «Чорні брови, карії очі», яка стала народною.

Помер Костянтин Думитрашко 1886 року, похований на столичному історичному кладовищі «Щекавиця».

Маленька та хороша Моя Золотоноша!

Чим Київ кращий од неї?
Будинками, церквами?
Гражданами, панами?
Було б з нас церкви й одної,
Хоч єсть їх і чотири,
А дві – найкращі в мирі.
Замість граждан до врага
Жидів, дяків, паламарів!
А в суді скільки писарів!
Цілісінька ватага!

Маленька та хороша Моя Золотоноша!
Чим Київ краще од неї?
Чи торгом, чи базаром?
Так не дають же даром
І там нічого, а й мої
Золотоніськії купці,
Що треба, все те мають:
Сіль, сало, крицю, кремінці
Ще східно уступають!

Маленька та гарненька
Золотоноша – ненька!
Чим Київ од неї гарніш? Дніпром?
Так і Дніпро не більш
Од нашого од ставу,
Як змірять аж до плаву.
Дзвіницею?
Так і у нас,
Що тільки дерев’яна.
А й наша не погана,
І дзвін таки гарненький,
Чималий, голосненький!
Так чим же Київ, рад я знать,
Гарніш Золотоноші?
Богатством?
Правдоньку сказать,
І в нас, в жидів, є гроші.
Чи краще панночками?
Так цим добром під час,
Як небо зірочками,
Квітчається не раз
Під теплий день та ясний
Наш городок прекрасний.
Ох, ти Золотоноша,
Яка ж ти прехороша!

 

Читайте також

comments powered by HyperComments