Ліквідація козацтва, кріпацтво та безграмотність — Золотоніщина у XVIII столітті

Козацтво Золотоніщини брало участь у Кримських (1687 і 1689 рр.) та Азовських (1695 - 1696 рр.) походах, у Північній війні (1700 — 1721 рр.), зокрема в бою під Ерестфером (1701 р.). У складі Переяславського полку золотоніські козаки мужньо боронили від шведів білоруські землі. Біля Ляховичів частина козаків потрапила в полон, багато бранців загинуло в Готтенбурзі (Швеція). Лише три сотники — золотоніський Шульга, домантівський Колобоженко і бубнівськнй Деркач зуміли вирватися з неволі. Брали участь козаки Золотоніщини і в Полтавській битві (червень 1709 р.), вони були в авангарді тих полків, які гнали шведів до Дніпра.

У XVIII ст. пожвавлюється економічне життя. Наприклад, козаки Золотоноші мали 5 олійниць, 3 водяні млини і 2 вітряки, у місті щороку відбувалося 4 ярмарки. У містечку Домантів працювали лодейний, виноробний, ткацький цехи. Ремесло поступово втрачало середньовічні риси і перетворювалося в дрібнотоварне (кустарне) виробництво. У домантівському маєтку полковника Томари на 1715 р. випасали 1400 коней, 350 голів великої рогатої худоби. 2100 овець.

Одним із найважливіших занять у краї був чумацький промисел. Щороку десятки возів, запряжених волами, рушали на кримські соляні озера чи на Дон по рибу. Особливо багато чумакувало мешканців Кропивни та Золотоноші.

Продовжується залюдення краю, виникають нові поселення. Зокрема, документи XVIII ст. уперше фіксують згадки про Бакаївку, Богуславець, Вільхи, Зорівку, Канівщину, Коврай, Коробівку, Кривоносівку, Лукашівку, Львівку, Малинівщину, Маліївку, Синьооківку, Скориківку, Софіївку, Хвилівку та ін.

У XVIII ст. зберігався полковий устрій до його ліквідації царизмом 1782 р. Територія Зологоніщини входила до складу Переяславського полку, який ділився на сотні. Сотенними центрами на той час були містечка Золотоноша, Бубнів, Гельмязів, Домантів, Кропивна, Піщане. До складу сотенної адміністрації поряд із сотником входили писар, осавул, хорунжий, їх, як правило, призначали царські чиновники.

З ліквідацією полкового устрою уводився загальноросійський поділ спочатку на намісництва, а потім на губернії, які, у свою чергу, ділилися на повіти. З 1781 р. Золотоноша стала центром однойменного повіту Київського намісництва, з 1797 р. Малоросійської, а з 1802 р. — Полтавської губернії. На той час Золотоніський повіт включав у себе території нинішніх Золотоніського, Драбівського, Чорнобаївського і лівобережну частину Канівського районів.

На час створення повіту на його території налічувалося 7 містечок, 48 сіл, 171 хутір. Загальна кількість дворів становила 12878, а населення зросло з 27832 у 1764 р. до 41778 у 1780-х рр.

Золотоніський козацький герб початку XVII ст.

Значний відгомін у краї мав гайдамацький рух, учасниками якого стало багато уродженців Золотоніщини. Гайдамацький загін Подоляки, уродженця Кропивни, громив панські маєтки на півночі Київщини (1750 р.). Ватажка гайдамаків було поранено під час бою, унаслідок чого він потрапив у полон. Краяни брали участь і в Коліївщині (1768 р.). Зокрема, на півдні Черкащини діяв загін Головацького, що був родом з Дмитрівки. Після поразки повстання цього ватажка було четвертовано в м. Кодні. Там же стратили і шість його по¬братимів. Сокотенко із Домантова гайдамакував у загоні Шелеста, Уса- тенко Бубнова — у загоні Бандурки. Рештки повстанської групи Вовка після поразки переховувалися в 1769 р. у Коробівському монастирі.

Посилення кріпосницького гніту (узаконення кріпаччини 1783 р. та встановлення 3-денної панщини 1797 р.) викликало в краї антифеодальні виступи. Вони виражалися в масових утечах, захопленні поміщицької землі, підпалах маєтків. В історичних джерелах другої половини XVIII ст. загалом у краї зафіксовано 18 випадків виклику військових команд для придушення селянських виступів.
У досить складних суспільних умовах розвивалася культура краю. Зменшувалася кількість шкіл, а відтак, зростала чисельність неписьменних. Елементарні знання давало декілька шкіл, створених при церквах та монастирях. Жоден із шести сотників Золотоніщини не зміг вивести свого прізвища під документом за 1729 р.

Лише діти заможних (виборних) козаків навчалися в Переяславському колегіумі. У 1745 р. з 66 його вихованців 26 походили із Золотоніщини.

Кропивнянський козацький герб

Наші земляки зробили помітний внесок у розвиток науки XVIII ст. Зокрема, лікар Тихорський із Домантова був почесним членом Петербурзької академії наук, а мовознавець Тодорський із Золотоноші — викладачем Київської академії.

У 1754 — 1759 рр. у с. Коврай проживав, навчаючи грамоти сина місцевого поміщика Томари, відомий україн¬ський поет і мандрівний філософ Григорій Сковорода. Тут він створив значну частину своїх поезій до знаменитої збірки “Сад божественних пісень". Неподалік Золотоноші роз¬почав писати свою всесвітньо відому поему “Енеїда” перший письменник нової української літератури Іван Котля¬ревський, який учителював в одній із поміщицьких родин.

Справжнім шедевром архітектури стала Преображенська церква Красногірського монастиря (1771 р.). Її було збудовано в стилі українського бароко, автором проекту став відомий зодчий Григорович-Барський.

Читайте також

comments powered by HyperComments