Сліди життя на території краю залишили й ранньослов’янські племена. Зокрема, археологами виявлено поселення черняхівської культури (II — V ст. н.е.) поблизу Бакаївки, Залізьок, Коробівки, Липівського та Шабельників. В урочищі Липівське досліджено наземні житла з дерев’яним каркасом та стінами з лози і глини. Знайдено жорна, уламок серпа, ножі, наконечники стріл, фрагменти кераміки, а також шлак — свідчення залізоробного виробництва.

Античний світ і в цю епоху продовжував впливати на економічне життя наших далеких предків. Так, у 1894 р. біля села Ковтуни було виявлено скарб зі 104 срібних римських монет, датованих II ст. н.е. Вага скарубу — 317 грам. Знахідка була повернута шукачеві. Знайдено також і одиночні екземпляри античних монет біля сіл Деньги та Чапаєвка.

Предмети побуту Черняхівської культури

У краї виявлено рештки матеріальної культури києворуської доби (IX — ХIІ ст.). Річкою Супій проходила допоміжна Надсупійська лінія оборони. Її опорними пунктами були фортеця Пісочен (нині — село Піщане), городище поблизу сучасних Калеників, а також Ташань. На цій богатирській заставі зустрічали ворогів (печенігів, половців) при прориві Надсулянської лінії оборони.

Головний форпост — місто-фортеця Воїнь. Перша згадка про нього міститься у «Повісті временних літ» під 1055 роком. Місто-фортеця загальною площею 27,6 га стояло на правому березі річки Сули за 2 км від її впадіння в Дніпро. Було обнесене стіною, спорудженою із поставлених в ряд засипаних землею дерев’яних зрубів. В найбільш придатних для ведення бою місцях стояли вежі. Воїнь мав і захищену гавань. Водночас Воїнь був і помітним торговельно-ремісничим містом, що підтверджується виявленими ковальськими, слюсарними, дерево­обробними, ливарними інструментами та різними виробами з металу, дерева, каменю, кістки. Привізні речі свідчать про розвиток торгівлі. Воїнь спіткала така ж доля, як і більшість інших давньоруських міст. У 1184 році місто спалили половці на чолі з ханом Кунчаком. Через деякий час місто відродилося, але в монголо-татарський період було зруйноване і більше не відроджувалося. Нині те місце (на межі Черкаської і Полтавської областей), де стояв Воїнь, покрите водами Кременчуцького водосховища.

Давньоруське місто Воїнь. Реконструкція

Під час монголо-татарської навали 1239 — 1240 рр. край було сплюндровано. Загарбники стерли з лиця землі місто-фортецю Пісочен, городища та багато селищ. Руська земля потрапила в залежність до Золотої Орди, а людність було обкладено тяжкою даниною та численними повинностями.

За матеріалами: «Подорож Златокраєм. Нарис історії та сьогодення Золотоніського району», Голиш Г.М., Голиш Л.Г., Пономаренко М.Ф.