Перші письмові згадки про наше місто датуються 1576 роком. У документах 1616 року Золотоноша згадується як місто, котре обнесене валом, в якому щотижня відбуваються торги, а щороку влаштовуються ярмарки .

У 1625 році була створена Золотоніська козацька сотня у складі Черкаського полку. Двома роками пізніше городяни отримують право утворити ремісниче братство, яке проіснувало згодом 225 років. Про те, що в двадцятих роках XVII століття Золотоноша була великим поселенням, кажуть позначення на карті інженера Боплана.

Архівні документи свідчать про наявність двох церков — Успіння пресвятої Богородиці і св. Батька Миколи. А це говорить про велелюдність населення.

На той час Золотоноша була могутньою фортецею, на озброєнні у якої знаходилася гармата і гаківниці.

У 1640 року місто захоплює князь Єремія Вишневецький. Цікавою є історія цього князівського роду. Легендарний Байда, страчений за наказом турецького султана, став народним героєм. На його честь складалися думи та пісні. Дід Єремії — Михайло Михайлович, свого часу багато зробив для України. Був комендантом київського замку разом з дружиною залишив добру пам’ять як засновник трьох православних монастирів. І був з почестями похований у 1584 році в Печерській церкві. Його онук, Єремія, не тільки потрапив під вплив єзуїтів , але й після одруження на дочці магната Замайского зовсім зполячився. За це й заслужив прізвисько Ренегат. Про його ставлення до своїх підданих українців свідчить лист козацького полковника Максима Кривоноса : «… але розгнівив нас князь Єремія , який мучив людей , відтинав голови і саджав на кіл … »

У 1648 році польська шляхта була вигнана із Золотоноші, а через рік місто стало центром козацької сотні.

Золотоніська фортеця й надалі залишалася потужним і неприступним форпостом. Вона перебувала на острові, підйомні мости вели до воріт — Кропивнянський з одного боку і Переяславський з іншого. Навколо острова був насипаний високий вал із встановленими на ньому гарматами.

У 1666 році фортеця Золотоноші стає учасником боротьби за незалежність України. У червні в Україну з Москви прибули переписувачі. Вони мали переписати жителів і скласти книги, за якими воєводи збирали б данину в царську скарбницю. Результатом стало загальне невдоволення. Козаки підняли повстання і здійснили напад на Переяслав, де перебував воєвода з московськими ратними людьми. Проти повсталих були висунуті значні військові сили на чолі з князем Щербатовим. Бунтівні козаки сховалися в Золотоноші.

Воєвода Щербатов, незважаючи на довгу облогу, не зміг взяти фортецю . А коли на допомогу золотонісцям підійшло підкріплення, надіслане гетьманом Петром Дорошенком, Щербатов відступив до Переяслава. Ще довго після цього конфлікту Золотоноша разом з іншими містами не хотіла визнавати московського царя. Збереглися документи, котрі свідчать, що і надалі Золотоноша не раз відкривала замкові ворота сміливцям, які були неугодні московським воєводам .

У 1680 року місто сильно постраждало від пожежі. У літописі Самовидця сказано: «Золотоноша чимало вигоріла». Літописець не вказує причини пожежі. Скоріш за все, це було наслідком нападу татар.

За Андрусівським договором 1667 року Правобережна Україна відійшла на певний час до Польщі. Золотоніська сотня перейшла з Черкаського до Переяславському полку.

У 1782 році поділ на сотні було замінено поділом Україна на три намісництва. Тоді Золотоноша остаточно утвердилася у званні міста і стала центром однойменного повіту Київського намісництва.

Джерело: Газета «День»

Фрагмент карти Гійома де Боплана, 1650 рік